Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/7376/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2021. Зареєстровано: 04.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2021.
Дата набрання законної сили: 21.10.2021
Результат оскарження 27.03.2024 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: П/420/7550/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/7376/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 червня 2021 року м. Одеса 
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Цховребової М.Г.
		за участю:
		секретаря судового засідання- Цибулі Ю.І.
		представника позивача- Бабіна Б.В.
		представника відповідача- Мулюн К.В.
		представника третьої особи - Осадчого А.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Української незалежної морської профспілки до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, третя особа  Центральне управління Служби безпеки України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		встановив:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Української незалежної морської профспілки (з урахування документів, наданих на виконання ухвали суду від 10.08.2020 року, та ухвал суду від 23.11.2020 року, від 14.12.2020 року) до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, третя особа  Центральне управління Служби безпеки України, в якому позивач просить:
		- визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист з невиконання та неналежного виконання вимог п.п. 6, 8, 12, 13, 15 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1122 та ч.ч. 1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-ХIV, які полягали у незабезпеченні або неналежному забезпеченні передачі на розгляд, не розгляді та/або неналежному розгляді Міжвідомчою комісією згідно п.п. 6, 13 вказаного Порядку заяв (звернень) членів Української незалежної морської профспілки, а саме заяви (звернення) ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку та Закону листами позивача, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 7 лютого 2020 року № С-148, № О-147, № Б-146, № К-149 (щодо листа позивача вихідний № 10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року № 887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року), а також у неналежному розгляді та ненаданні вчасної та належної відповіді на самі ці листи позивача вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року відповідно;
		- зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист невідкладно забезпечити належний розгляд та задоволення, згідно вимог абз.абз. 1, 2 п. 6, п. 13 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1122 та ч.ч. 1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV, заяв (звернень) членів Української незалежної морської профспілки, а саме вищевказаних заяви (звернення) ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку листами позивача, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 7 лютого 2020 року № С-148, № О-147, № Б-146, № К-149 (щодо листа позивача вихідний № 10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року № 887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року) й надання на них належних відповідей, а також належних відповідей на самі листи позивача вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) за підсумками їх належного розгляду по суті.
		Ухвалами суду від 25.08.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; від 03.11.2020 року: позовну заяву з урахуванням заяви про зміну позовних вимог залишено без руху; продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; від 23.11.2020 року: прийнято до розгляду виправлену та доповнену позовну заяву від 12.11.2020 року; від 14.12.2020 року: залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Центральне управління Служби безпеки України; від 14.01.2021 року: відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про залишення позову без розгляду.
		Представники відповідачів Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, в судове засідання не прибули. Зазначені відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 22.06.2021 року. (т.4 а.с.49-54) Жодних заяв щодо порядку розгляду справи або про відкладення судового розгляду тощо від них до суду не надійшло.
		Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за даною явкою.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, з таких підстав, зокрема:
		- Мінреінтеграції як належний суб`єкт владних повноважень та відповідно правонаступник Мінветеранів визнав отримання від УНМП листів та доданих до них заяв рибалок, визнав потребу розгляду цих заяв Комісією та факт роботи цієї Комісії в межах повноважень Мінреінтеграції. Також Мінреінтеграції не заперечувало права УНМП представляти інтереси рибалок у Мінреінтеграції з питань матеріальної допомоги згідно Порядку;
		- у наступному жодних повідомлень у розумні терміни від Мінветеранів, Мінреінтеграції або інших структур ані УНМП, ані заручники не отримували;
		- постановою КМУ від 1 липня 2020 р. № 553 було затверджено зміни, що вносяться до постанов КМУ від 18 квітня 2018 р. № 328 і від 11 грудня 2019 р. № 1122. Цими змінами у тексті Порядку, затвердженого постановою КМУ від 18 квітня 2018 р. № 328, слово «Мінветеранів» було замінено словом «Мінреінтеграції», у тексті Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою КМУ від 11 грудня 2018 р. № 1122, слово «Мінветеранів» було замінене словом «Мінреінтеграції»;
		- відповідачі, до компетенції яких входять питання тимчасово окупованих територій та захист прав осіб на цих територіях, захист прав жертв агресії та окупації, так саме як і СБУ в якості третьої особи, ніяк та нічим не заперечують основні факти справи  викрадання окупаційною «адміністрацією» Російської Федерації ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з акваторій українського моря під час виконання ними правомірної трудової діяльності та наступного силового утримання цих рибалок у місцях несвободи в Криму, разом із висуванням Росією політичних вимог щодо їх звільнення;
		- не заперечують відповідачі й той факт, що держава Україна не вжила своїх позитивних зобов`язань для захисту прав цих рибалок, щодо яких окупантами було вчинене не просто утиски їх прав, але й міжнародні злочини, заборонені Гаазькими конвенціями, Третьою та Четвертою Женевськими конвенціями, Правилами Сан-Ремо й Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Рибалки не отримали жодних компенсацій чи відшкодувань, міжнародні провадження щодо порушення їх прав агресором веде не держава, а незалежна профспілка, а порушені національною поліцією національні кримінальні провадження щодо їх викрадення фактично мають риси імітації;
		- держава Україна отримала шанс вжити ефективних заходів та відновити як мінімум порушені соціальні права рибалок. Адже державою в 2019 році було схвалене Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України. Цей Порядок за його змістом прямо охоплював осіб, які потрапили у ситуації, такі самі, як ситуація рибалок, а тому затвердивши цей документ Україна об`єктивно створила перед рибалками свої позитивні зобов`язання немайнового та майнового характеру  вжити заходів із відшкодування їх порушених агресором прав, чого не відбулося;
		- адже рибалки отримали право звернутися до Міжвідомчої комісії із тим, щоб їх справи було розглянуто саме цією, уповноваженою комісією, щоб саме цей уповноважений орган визначив чи є вони заручниками, звільненими особами, особами, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України. Будь-який інший орган в Україні не може ані визнати за рибалками вказаний статус, ані вжити заходів із надання їм компенсаційних заходів, зокрема матеріальних. А отже право рибалок на розгляд їх заяв саме Міжвідомчою комісією згідно Порядку гарантоване статтями 14, 16, 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статтями 6, 8 та 13 Конвенції 1950 року та статтею 1 Першого протоколу до неї. Наразі ж Мінреінтеграції протиправно позбавило рибалок цього права, а Мінветеранів та Міжвідомча комісія від забезпечення реалізації цього права рибалок самоусунулися;
		- оголошені відповідачем підстави відмови рибалкам у реалізації їх прав через нібито потребу повторного надання їх заяв з урахуванням зміни назви міністерства є абсурдними та стають втіленням найгірших рис бюрократичного свавілля. Адже рибалки тепер стали не лише заручниками окупантів, бо вони стають й заручниками системного недбальства центральних органів влади України, які не спромоглися спочатку належним чином оформити з`єднання міністерств, а потім їх розокремлення, налагодити в цих органам мінімально прийнятний документообіг й роботу з заявами та зверненнями;
		- недбальство, невчасність та неналежність розгляду заяв рибалок відповідач хоче зробити причиною відмови у розгляді їх заяв;
		- Мінреінтеграції, були такі собі «об`єктивні зволікання» із розглядом заяв рибалок, а тому рибалки нібито мають подати їх повторно. Бо саме рибалки мабуть винні у нескінченних реорганізаціях міністерств та комісій, і більше винних осіб, на думку відповідача, тут немає;
		- теза про відмову рибалкам через те, що їх нібито немає у «сформованому СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України» заслуговує на окрему оцінку. Це випливає із законодавства та наданих позивачем доказів, ніякого «переліку звільнених осіб» насправді не існує. Адже законодавство України не передбачає повноважень СБУ із його складання. Та більш того, законодавство не встановлює будь-якого порядку формування такого «переліку»;
		- так, СБУ створює та веде облік осіб, які незаконно позбавлені волі, захоплені та утримуються незаконними збройними формуваннями у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях згідно Положення про Об`єднаний центр 2019 року. Але СБУ не має за законом права вести такий чи інший облік щодо осіб, позбавлених волі в Криму та більш того СБУ чи інші органи влади не розробили жодного доступного для громадян порядку подання заяв до включення у цей облік, порядку розгляду цих заяв, оскарження відмови у їх задоволенні тощо;
		- отже рибалки, звертаючись до Міжвідомчої комісії об`єктивно не мали передбаченої законом можливості ані перебувати на обліку за Положенням 2019 року, ані порушувати зрозумілу та прозору процедуру включення їх до будь-якого обліку чи «переліку звільнених осіб». При цьому рибалки об`єктивно є звільненими особами та заручниками, вони чітко відповідають визначенню заручника у статті 4 Порядку. Доказів зворотного у цій справі не надано та їх і не може бути надане. А тому відмова рибалкам не тільки у визнанні їх заручниками, але й у розгляді питання щодо їх визнання заручниками на підставі міфічного «порядку» грубо порушує ті самі 14, 16, 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 6, 8 та 13 Конвенції 1950 року та статтю 1 Першого протоколу до неї;
		- така відмова є дискримінаційною. Адже відповідачі не заперечують, що заяви інших заручників з окупованого Криму Міжвідомчою комісією розглядалися. Та при цьому жодних об`єктивних підстав розрізняти рибалок та інших позбавлених свободи в Криму осіб немає, але відповідачі таке розрізнення проводять. І не важливо що стало реальною підставою такої дискримінації рибалок відповідачем  корупційні інтереси окремих вже звільнених посадовців, представництво рибалок «неправильними», опозиційними правозахисниками, «неправильне» соціальне чи етнічне походження Рибалок або щось інше. Все одно така відмова відповідачів стала формою расової дискримінації рибалок, адже вона прямо охоплюється спеціальною статтею 1 Міжнародної конвенції 1965 року. А отже вона й порушує статті 14 Конвенції 1950 року та статті 5, 25 Міжнародного пакту 1966 року;
		- окремо слід наголосити, що за статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		- ведення СБУ «порядку» щодо заручників з окупованого Криму, як вже вказане, законодавством України не передбачене. Це відображене й у частині 1 статті 6, частинах 2 та 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства, за якими усі посилання у цій справі на міфічний «порядок» суд не має брати до уваги як неконституційні та дискримінаційні;
		- позивач виступає в інтересах своїх членів, рибалок, які саме в якості членів профспілки зверталися із захистом своїх прав, зокрема соціальних до відповідачів. Позивач повторює, що позбавлення волі рибалок агресором відбулося під час виконання ними трудових обов`язків та рибалки використовувалися окупантами як заручники саме через те, що вони є рибалками. Водночас профспілка захищає у цій справі й власні права на звернення із захистом прав своїх членів до відповідачів, яке відповідачами було грубо порушене через ненадання профспілці відповіді на звернення профспілці узагалі. А отже відповідачі позбавили профспілку можливості ефективно захистити права своїх членів тим порушили, як щодо рибалок, так і щодо профспілки, статтю 10 Конвенції 1950 року, статтю 22 Міжнародного пакту 1966 року, статтю 8 іншого Пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 року, та вимоги Конвенції Міжнародної організації праці про свободу асоціації та захист права на організацію № 87, інших конвенцій цієї організації про права профспілок.
		В судовому засіданні представник відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не визнав адміністративний позов повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях щодо відповіді на відзив, з таких підстав, зокрема:
		- в процесі розгляду справи позивач наголошував на тому, що йому, як Українській незалежній морській профспілці не було окремо надано відповіді на супровідні листи додані до заяв Рибалок. У відповідях, наданих Мінреінтеграції на адресу ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 міститься інформація, яка стосується лише осіб, яким надавалась відповідь, і якій (інформації) Службою безпеки України присвоєно гриф «для службового користування»;
		- відповідь на заяви рибалок надавалась в рамках роботи Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі  Міжвідомча комісія), утвореною на виконання пункту 6 Порядку № 1122 наказом Мінреінтеграції № 357 від 17.07.2020. В той час, як заяви Незалежної морської профспілки подавались до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;
		- Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України не було ліквідовано або реорганізовано, а відбулося його перейменування на Міністерство у справах ветеранів України (що не призводить до його реорганізації, та, відповідно, до переходу його прав і обов`язків до іншого органу виконавчої влади);
		- у справі в якості відповідачів, крім Мінреінтеграції залучені: Міністерство у справах ветеранів України та Міжвідомча комісія, позовні вимоги до яких за весь час розгляду справи позивачем, так і не були сформульовані. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності Мінреінтеграції щодо надання відповіді Незалежній морській профспілці є не обґрунтованими, в зв`язку з тим, що пред`явлені як мінімум не тому відповідачу;
		- стосовно вимог щодо розгляду на засіданні Міжвідомчої комісії питання про визнання осіб такими, що були позбавлені свободи в наслідок збройної агресії проти України. Міністерство як державний орган зобов`язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України);
		- пункт 6 Постанови КМУ Про деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення № 1122 передбачає, що рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції. Наявність сформованого СБУ переліку звільнених осіб підтверджено в судовому засіданні представником третьої особи, залученої за клопотанням позивача;
		- Постанова № 1122 є діючою та обов`язковою для виконання, як Мінреінтеграції, так і Міжвідомчою комісією. Міжвідомча комісія приймає рішення про визнання особи, що була позбавлена свободи в наслідок збройної агресії. І таке рішення саме про таке може бути прийняте чи не прийняте на засіданні Міжвідомчої комісії;
		- питання включення, чи не включення до сформованого СБУ переліку звільнених осіб знаходиться поза межами компетенції Міжвідомчої комісії та Мінреінтеграції, тому питання, пов`язанні із визнанням осіб позбавленими свободи в наслідок збройної агресії, щодо осіб, які не включені до списку на засідання Міжвідомчої комісії не виносяться. Їх вирішення є поза межами компетенції Міжвідомчої комісії, а тому заявлені вимоги позивача про наявність протиправної бездіяльності Міністерства, є безпідставними;
		- всі заяви рибалок, які містяться в матеріалах справи, адресовані Міністерству у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;
		- відповідно до розділу 4 п. 2 положення про Міжвідомчу комісію, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 17 липня 2020 № 57, для прийняття рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії, особа, законний представник, представник який діє за довіреністю звертається до Мінреінтеграції з письмовим зверненням.
		Тобто, у Міжвідомчої комісії утвореної при Мінреінтеграції не було навіть формальних підстав для розгляду заяв рибалок.
		В судовому засіданні представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених відповідачем, та викладених у письмових поясненнях третьої особи, зокрема:
		- для прийняття міжвідомчою комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, пунктом 6 Порядку № 1122 та підпунктом 1 пункту 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію передбачена необхідність включення такої особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ;
		- за наявними даними, станом на 19.10.2020 за даними Центру громадяни ОСОБА_1 , 1965 р.н., ОСОБА_14 , 1997 р.н., ОСОБА_6 , 1971 р.н., ОСОБА_2 , 1973 р.н., ОСОБА_3 , 1976 р.н., ОСОБА_4 , 1988 р.н., на обліку осіб, які були незаконно позбавлені волі, захоплені та утримуються незаконними збройними формуваннями, не перебувають, та до Центру в встановленому порядку не звертались, про що було поінформовано позивача;
		- в діях відповідачів відсутні протиправні дії та бездіяльність під час розгляду звернень позивача, який представляє інтереси членів Української незалежної морської профспілки ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки ані Порядок № 328, ані Порядок № 1122 не містять вимог до строків розгляду міжвідомчою комісією заяв та надання на них відповідей, у зв`язку з чим не може мати місце будь-яка бездіяльність з боку Мінветеранів, а до безпосередньо до Мінреінтеграції за встановленою процедурою позивач не звертався.
		Станом на дату вирішення справи відзиви на позовну заяву або заяви про продовження встановленого судом процесуального строку для їх подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідачів Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, до суду не надійшли.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
		Позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з листами «Щодо реалізації вимог постанови Уряду України від 11 грудня 2019 р. № 1122 у вимірі захисту прав звільнених з полону українських рибалок»: 
		- вих. № 10/20-л від 16 січня 2020 р., вх. № Б-146 від 07.02.2020 р. (т.4 а.с.1); 
		- вих. № 15/20-л від 29 січня 2020 р., вх. № 887/20 від 10.02.2020 р. (т.4 а.с.16);
		- вих. № 41/20-л від 14 березня 2020 р., вх. № 1846/20 від 17.03.2020 р. (т.4 а.с.24).
		Відповідно до змісту вказаних листів, у них зазначено, зокрема:
		- Українська незалежна морська профспілка (далі  УНМП), як легалізована згідно чинного законодавства всеукраїнська фахова професійна спілка та учасниця Української національної платформи морських профспілок, на виконання пункту 13 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1122 (далі  Порядок) надсилає до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі  Міністерство) та водночас до Міжвідомчій комісії з питань здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, яка має бути утвореною Міністерством на виконання зазначеної постанови від 11 грудня 2019 р. № 1122, передбачені ст. 13 Порядку заяви українських рибалок, членів УНМП (далі - Заявники);
		- згоду Заявників на обробку, використання, поширення доступ до їх персональних даних з метою захисту їх прав та законних інтересів згідно Порядку УНМП отримано. До заяв Заявників додано копії сторінок їх паспортів громадян України, довідок про присвоєння номеру платника податків, а також копії документів, які підтверджують незаконне позбавлення особистої свободи Заявників з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна «Норд» з міста Керч; наругу над людською гідністю під час позбавлення свободи Заявників з боку представників Російської Федерації. Звернуто увагу на те що Заявники є заручниками у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненими особами в розумінні ст. 12 Порядку, й на те, що незаконне позбавлення особистої свободи Заявників у 2018-2019 роках носило загальновідомий та висвітлений медійне характер. 
		У зазначених листах-зверненнях позивач також просив про результати розгляду заяв Заявників невідкладно повідомити як Заявників, так й УНМП, як профспілку, що має гарантовані законодавством права щодо представництва та захисту прав та інтересів власних членів у державних органах, як на вказану поштову адресу УНМП (Україна, Одеса, а/с 208, 65023) так й на емейл uimtu@ukr.net.
		До листа, вих. № 10/20-л від 16 січня 2020 р., додано заяви: 
		- ОСОБА_1 із доданими згідно Порядку додатками, на 28 арк.;
		- ОСОБА_3 із доданими згідно Порядку додатками, на 31 арк.;
		- ОСОБА_4 із доданими згідно Порядку додатками, на 25 арк.;
		- ОСОБА_14 із доданими згідно Порядку додатками, на 27 арк.;
		До листа, вих. № 15/20-л від 29 січня 2020 р., додана заява:
		- ОСОБА_2 із доданими згідно Порядку додатками, на 34 арк. 
		До листа, вих. № 41/20-л від 14 березня 2020 р., додана заява:
		- ОСОБА_6 із доданими згідно Порядку додатками, на 17 арк. 
		У вищезазначених заявах до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на виконання пункту 13 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1122, заявники просили, зокрема:
		- керуючись ст. 12, 13 Порядку, виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 100 тис. гривень за рахунок та в межах коштів, передбачених за програмою «Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка»;
		- за умов не створення передбаченої ст. 6 Порядку міжвідомчої комісії станом на час отримання цих заяв розглянути заяву невідкладно після утворення (сформування) цієї міжвідомчої комісії;
		- про результати розгляду заяви повідомити заявника на вказану поштову адресу, а також на емейл ІНФОРМАЦІЯ_1 Української незалежної морської профспілки, що обіймається захистом прав заявника як рибалки.
		Відповідно до змісту заяв ОСОБА_1 від 3 січня 2020 р., вх. № Б-146 від 07.02.2020 р. (т.3 а.с.239-240), ОСОБА_3 від 3 січня 2020 р., вх. № О-147 від 07.02.2020 р. (т.4 а.с.2-3), ОСОБА_4 від 3 січня 2020 р., вх. № С-143 від 07.02.2020 р. (т.4 а.с.9-10), ОСОБА_2 від 24 січня 2020 р. (т.4 а.с.17-18), їх подано з таких підстав, зокрема:
		- заявник був насильницькі захоплений 4 травня 2018 року в акваторії Чорного моря разом із іншими членами екіпажу риболовного судна ЯМК-0041 під прапором України кораблем Прикордонної служби Федеральної служби безпеки Російської Федерації, насильницькі доставлений після цього на тимчасово окуповану територію України в Криму (м. Севастополь) та після цього перебував тривалий час у місцях несвободи та тимчасово окупованій території України, зокрема на території військової частини та під домашнім арештом під контролем представників силових служб Російської Федерації. Під час його перебування в місцях несвободи на тимчасово окупованій території України владою Російської Федерації висувалися політичні вимоги владі України щодо його звільнення. Через ймовірне виконання владою України відповідних політичних вимог його було звільнене шляхом передачі заявника 30 жовтня 2018 року на контрольному пункті в`їзду-виїзду «Каланчак» представниками Російської Федерації на підконтрольну територію України;
		- обставини перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованої території України докладно відображалися у відповідній діяльності та документах Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та колишнього Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі  Міністерство). При цьому Міністерством та відповідно утвореною Міністерством комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей у 2018 році заявнику було відмовлено у наданні будь-яких бюджетних коштів на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328 та наказу Міністерства від 18 жовтня 2018 № 106 виключно через те, що заявник не надав Міністерству та відповідній комісії документів або відомостей, які підтверджували б його громадську або політичну діяльність;
		- Постановою Уряду України від 11 грудня 2019 р. № 1122 було затверджено Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення (далі  Порядок), який визначає перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам. За ст. 4 Порядку до осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, віднесено заручників тобто громадян України, які не беруть участі в бойових діях, перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, з явною або прихованою метою примушування України, інших держав, міжнародних організацій до дій або утримання від вчинення дій для заволодіння майном таких осіб та вчинення насильства над їх життям і особистістю, наругою над людською гідністю. Порядок не передбачає умови здійснення особою громадської чи політичної діяльності для визнання її заручником;
		- з травня по жовтень 2018 р. заявник як особа що не брала участі в бойових діях, перебував на окупованих морських просторах та в окупованому Криму під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та був позбавлений свободи саме внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через тимчасову окупацію Криму та виключної морської економічної зони навколо Криму. Заявник був позбавлений свободи з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна «Норд» з міста Керч; під час позбавлення свободи представники Російської Федерації здійснювали наругу над людською гідністю заявника. Отже він безумовно є заручником у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненою особою в розумінні ст. 12 Порядку;
		Відповідно до змісту заяв ОСОБА_5 від 3 січня 2020 р., вх. № К-149 від 07.02.2020 р. (т.3 а.с.247-248) та ОСОБА_6 від 3 січня 2020 р. (т.4 а.с.25-26), їх подано з таких підстав, зокрема:
		- заявник був насильницькі захоплений 10 вересня 2018 року в акваторії затоки Сиваш Азовського моря разом із, відповідно ОСОБА_6 / ОСОБА_5 на риболовному маломірному судні з реєстрацією України військовослужбовцями Прикордонної служби Федеральної служби безпеки Російської Федерації, насильницькі доставлений після цього на тимчасово окуповану територію України в Криму та після цього перебував тривалий час у місцях несвободи та тимчасово окупованій території України, зокрема в слідчому ізоляторі та під домашнім арештом під контролем представників силових служб Російської Федерації. Під час перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованій території України владою Російської Федерації висувалися політичні вимоги владі України щодо його звільнення. Через ймовірне виконання владою України відповідних політичних вимог його було звільнене шляхом передачі заявника 7 травня 2019 року на контрольному пункті в`їзду-виїзду «Чонгар» представниками Російської Федерації на підконтрольну територію України;
		- обставини перебування заявника в місцях несвободи на тимчасово окупованої території України відображалися у відповідній діяльності та документах Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Представництва Президента в Автономній Республіці Крим та колишнього Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі  Міністерство). При цьому Міністерством та відповідно утвореною Міністерством комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей у 2018 році родичам заявника було відмовлено у наданні заявнику будь-яких бюджетних коштів на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328 та наказу Міністерства від 18 жовтня 2018 № 106 виключно через те, що вони не надали Міністерству та відповідній комісії документів або відомостей, які підтверджували б громадську або політичну діяльність заявника;
		- Постановою Уряду України від 11 грудня 2019 р. № 1122 було затверджено Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення (далі  Порядок), який визначає перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам. За ст. 4 Порядку до осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, віднесено заручників тобто громадян України, які не беруть участі в бойових діях, перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, з явною або прихованою метою примушування України, інших держав, міжнародних організацій до дій або утримання від вчинення дій для заволодіння майном таких осіб та вчинення насильства над їх життям і особистістю, наругою над людською гідністю. Порядок не передбачає умови здійснення особою громадської чи політичної діяльності для визнання її заручником;
		- з вересня 2018 р. по травень 2019 р. заявник як особа що не брала участі в бойових діях, перебував на окупованих морських просторах та в окупованому Криму під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни та був позбавлений свободи саме внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через тимчасову окупацію Криму та виключної морської економічної зони навколо Криму. Заявник був позбавлений свободи з явною та (з окремих питань) прихованою метою примушування України, міжнародних організацій до дій на користь Російської Федерації, зокрема у частині звільнення Україною низки осіб, які мали повернутися на тимчасово окуповану територію, таких як екіпаж риболовного судна «Норд» з міста Керч; під час позбавлення свободи представники Російської Федерації здійснювали наругу над людською гідністю заявника. Отже він безумовно є заручником у розумінні ст. 4 Порядку та відповідно звільненою особою в розумінні ст. 12 Порядку.
		Листами від 24.09.2020 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, вих. № 22/О-147-7.1-1364 (т.4 а.с.4-8), розглянуло звернення ОСОБА_3 від 03.01.2020, вих. № 22/С-148-7.1-1365 (т.4 а.с.11-15),  ОСОБА_4 від 03.01.2020, вих. № 22/Б-146-7.1-1363 (т.3 а.с.241-245),  ОСОБА_1 від 03.01.2020, вих. № 22/К-149-7.1-1366 (т.3 а.с.249-253),  ОСОБА_5 від 03.01.2020 щодо надання заявникам одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1122 (далі  Порядок № 1122). 
		Листами від 25.09.2020 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України вих. № 22/7.1-3352-20 (т.4 а.с.19-23), розглянуло звернення ОСОБА_2 від 24.01.2020, вих. № 22/7.1-3351-20 (т.4 а.с.27-31),  ОСОБА_6 від 03.01.2020 щодо надання заявникам одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1122 (далі  Порядок № 1122). 
		Відповідно до змісту вищезазначених листів, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомило заявників наступне:
		- Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 11.03.2020 № 212 відмінено рішення про реорганізацію Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб шляхом приєднання до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб;
		- також зазначеною постановою Уряду Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України перейменовано на Міністерство у справах ветеранів України, а Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України  на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
		- тобто, відбулася відміна реорганізації Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України та його перейменування на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
		- відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі  Порядок № 1074), права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:
		у разі злиття органів виконавчої влади  до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;
		у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади  до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;
		у разі поділу органу виконавчої влади  до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;
		у разі перетворення органу виконавчої влади  до утвореного органу виконавчої влади;
		у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади  до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України;
		- пунктом 8 Порядку № 1074 передбачено, що перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації;
		- разом з тим, Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України не було ліквідовано або реорганізовано, а відбулося його перейменування на Міністерство у справах ветеранів України (що не призводить до його реорганізації, та, відповідно, до переходу його прав і обов`язків до іншого органу виконавчої влади);
		- у зв`язку із зазначеним, Мінреінтеграції не є правонаступником прав та обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;
		- також, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ розділені видатки Державного бюджету окремо для Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міністерства у справах ветеранів України;
		- відповідно до зазначеного Закону, головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка визначено Мінреінтеграції;
		- у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 11.03.2020 № 212 та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 № 553 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 328 і від 11 грудня 2019 р. № 1122» внесені зміни до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 328, та Порядку № 1122 в частині заміни «Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України» на «Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України»;
		- зокрема, пунктом 6 Порядку № 1122 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 № 553) встановлено, що рішення про визнання особи, включеної до сформованого Службою безпеки України переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції. Положення про міжвідомчу комісію та її персональний склад затверджуються Мінреінтеграції;
		- тобто, тільки після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 № 553 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 р. № 328 і від 11 грудня 2019 р. № 1122» у Мінреінтеграції з`явились правові підстави для утворення міжвідомчої комісії;
		- у зв`язку з цим, на виконання пункту 6 Порядку № 1122 наказом Мінреінтеграції «Про утворення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист» від 17.07.2020 № 57, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.08.2020 за № 779/35062 (далі  наказ № 57), утворено міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі  міжвідомча комісія), та затверджено Положення про неї;
		- Наказ № 57 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, а саме 21.08.2020;
		- тобто, до 21 серпня 2020 року була відсутня необхідна нормативно-правова база, яка б дала можливість розглянути звернення по суті;
		- відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженого наказом № 57 (далі  Положення про міжвідомчу комісію), одним із основних завдань міжвідомчої комісії є прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України;
		- згідно з пунктом 2 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію, для прийняття рішення, передбаченого підпунктом І пункту 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. До звернення додаються:
		1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю  також, копія такої довіреності);
		2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України;
		3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення;
		- тобто, необхідною передумовою для прийняття міжвідомчою комісією вищезазначеного рішення є подання відповідних письмових звернень із доданими до них документами до Мінреінтеграції;
		- водночас, звернення заявників, адресоване Міністерству у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Проте, як вже зазначалося вище, Мінреінтеграції не є правонаступником прав і обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;
		- також звернуто увагу, що для прийняття міжвідомчою комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, пунктом 6 Порядку № 1122 та підпунктом 1 пункту 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію передбачена необхідність включення такої особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ;
		- водночас, в отриманому від СБУ та сформованому нею переліку звільнених осіб, відомості щодо заявників відсутні;
		- крім того, пунктом 13 Порядку № 1122 передбачено, що для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінреінтеграції з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога;
		- до заяви додаються:
		копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи;
		копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
		копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України;
		- згідно з пунктом 15 Порядку № 1122, Мінреінтеграції після зіставлення заяви та документів, зазначених у пункті 13 цього Порядку, з переліком осіб, визнаних міжвідомчою комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві;
		- тобто, необхідною передумовою для перерахування Мінреінтеграції коштів одноразової грошової допомоги є рішення міжвідомчої комісії про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України;
		- ураховуючи зазначене, проінформовано, що у разі отримання від заявників відповідних звернень (заяв) з необхідними додатками до них, які відповідатимуть вимогам Порядку № 1122 та Положення про міжвідомчу комісію, їх буде розглянуто в установленому порядку.
		Не погоджуючись із діями та бездіяльністю Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист з невиконання та неналежного виконання вимог п.п. 6, 8, 12, 13, 15 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1122 та ч.ч. 1, 3, 5 ст. 19, ст. 23, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-ХIV, які полягали у незабезпеченні або неналежному забезпеченні передачі на розгляд, не розгляді та/або неналежному розгляді Міжвідомчою комісією згідно п.п. 6, 13 вказаного Порядку заяв (звернень) членів Української незалежної морської профспілки, а саме заяви (звернення) ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяви (звернення) ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяви (звернення) ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, спрямованих згідно зазначеного Порядку та Закону листами позивача, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (стосовно вказаних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (стосовно вказаної заяви ОСОБА_6 ) відповідно та зареєстрованих у відповідному Міністерстві як вхідні від 7 лютого 2020 року № С-148, № О-147, № Б-146, № К-149 (щодо листа позивача вихідний № 10/20-л та спрямованих цим листом заяв) та як вхідні від 10 лютого 2020 року № 887/20-ПД (щодо листа позивача вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року), а також у неналежному розгляді та ненаданні вчасної та належної відповіді на самі ці листи позивача вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року відповідно, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
		На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.15-81, 120-127, т.2 а.с.47-48): статуту Української незалежної морської профспілки, звернень заявників до Міністерства у справах тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, листування позивача щодо звільнення громадян України з тимчасово окупованих територій, листування позивача щодо отримання публічної інформації щодо звернень рибалок, заяв щодо вступу до Української незалежної морської профспілки, довідки позивача № 101/20-л від 15 серпня 2020 року, листа Служби безпеки України від 20.10.20 № 33/8-6397.
		На доведення позиції позивача, останнім суду також надано копії, зокрема (т.2 а.с.87-95, 113, т.3 а.с.86-95, 221-233, т.4 а.с.32-38): листування позивача з Мінреінтеграції, звернення позивача до Центрального управління Служби безпеки України № 90/20-з від 9 жовтня 2020 року, листів Європейського суду з прав людини до позивача з перекладом на українську мову, листа Представництва Президента України в Автономній республіці Крим від 09.04.2021 року № 5109-11-21вих, листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 22/8.2-1918-21 від 13.04.2021 року, листа позивача до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим № 33/21-з від 4 квітня 2021 року, запитів позивача на отримання публічної інформації до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, листів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 17.04.2021 року та 11.09.2020 року. 
		На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії, зокрема (т.2 а.с.21-33) листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 22/9-3094-20 від 11.09.2020 року.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-ХIV (далі  Закон № 1045-ХIV), Порядком здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1122 (далі  Порядок № 1122); Положенням про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 17 липня 2020 року № 57, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2020 р. за № 779/35062 (далі  Положення про міжвідомчу комісію).
		Відповідно до ст. 19 Закону № 1045-ХIV «Право профспілок, їх об`єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок» профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.
		У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.
		У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.
		Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.
		Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.
		Згідно зі ст. 23 Закону № 1045-ХIV профспілки, їх об`єднання беруть участь у визначенні головних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини та соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1045-ХIV профспілки, їх об`єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об`єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п`ятиденного терміну.
		Відповідно до п. 6 Порядку № 1122 рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінветеранів.
		Положення про міжвідомчу комісію та її склад затверджується Мінветеранів.
		До складу міжвідомчої комісії входять представники Мінветеранів, МЗС, Мін`юсту, Міноборони, МВС, СБУ, Генеральної прокуратури, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби. Також за згодою можуть включатися представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, інших органів державної влади та громадських об`єднань.
		Згідно з п. 8 Порядку № 1122 Мінветеранів координує здійснення органами виконавчої влади та у випадках, передбачених законом, органами місцевого самоврядування заходів, спрямованих на задоволення потреб звільнених осіб.
		Відповідно до п. 12 Порядку 1122 Після повернення звільнених осіб на територію України їм виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 100 тис. гривень за рахунок та в межах коштів, передбачених за програмою Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені Левка Лук`яненка.
		Згідно з п. 13 Порядку № 1122 для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінветеранів з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога.
		До заяви додаються:
		копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи;
		копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
		копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України.
		Відповідно до п. 15 Порядку № 1122 Мінветеранів після зіставлення заяви та документів, зазначених у пункті 13 цього Порядку, з переліком осіб, визнаних міжвідомчою комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві.
		На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та третьої особи зі спірних питань  є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.
		Позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з листами «Щодо реалізації вимог постанови Уряду України від 11 грудня 2019 р. № 1122 у вимірі захисту прав звільнених з полону українських рибалок»: 
		- вих. № 10/20-л від 16 січня 2020 р., вх. № Б-146 від 07.02.2020 р. (т.4 а.с.1); 
		- вих. № 15/20-л від 29 січня 2020 р., вх. № 887/20 від 10.02.2020 р. (т.4 а.с.16);
		- вих. № 41/20-л від 14 березня 2020 р., вх. № 1846/20 від 17.03.2020 р. (т.4 а.с.24).
		Згідно зі змістом заяв відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України по суті справи (відзиву та заперечень щодо відповіді на відзив) та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, зазначеним відповідачем визнаються обставини справи, зокрема, щодо: 
		- отримання останнім від Міністерства у справах ветеранів України поданих позивачем до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України листів Української незалежної морської профспілки вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року та доданих до них заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 із доданими згідно Порядку додатками;
		- розгляду відповідачем  Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 листами;
		- не повідомлення позивача / не надання позивачу інформації/відповіді / тощо про результати розгляду заяв заявників, доданих до вищезазначених листів позивача;
		- повноважень (компетенції) відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з розгляду питань, порушених у заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 . 
		З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.
		Крім того, судом встановлено, що відповідно до змісту вищезазначених листів від 24 та 25 вересня 2020 року, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, розглянувши отримані звернення, проінформувало заявників, що у разі отримання від заявників відповідних звернень (заяв) з необхідними додатками до них, які відповідатимуть вимогам Порядку № 1122 та Положення про міжвідомчу комісію, їх буде розглянуто в установленому порядку.
		Отже, фактично, у задоволенні отриманих та розглянутих звернень відповідачем відмовлено, та згідно зі змістом листів відповідача, відмовлено у задоволенні заяв з підстав, які підтримано представником відповідача у заявах по суті справи та у судовому засіданні, зокрема:
		- звернення заявників, адресоване Міністерству у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Проте, як вже зазначалося вище, Мінреінтеграції не є правонаступником прав і обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України;
		- для прийняття міжвідомчою комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, пунктом 6 Порядку № 1122 та підпунктом 1 пункту 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію передбачена необхідність включення такої особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ. Водночас, в отриманому від СБУ та сформованому нею переліку звільнених осіб, відомості щодо заявників відсутні;
		- крім того, пунктом 13 Порядку № 1122 передбачено, що для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінреінтеграції з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога;
		- до заяви додаються:
		копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи;
		копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
		копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України;
		- згідно з пунктом 15 Порядку № 1122, Мінреінтеграції після зіставлення заяви та документів, зазначених у пункті 13 цього Порядку, з переліком осіб, визнаних міжвідомчою комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві;
		- тобто, необхідною передумовою для перерахування Мінреінтеграції коштів одноразової грошової допомоги є рішення міжвідомчої комісії про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.
		Проте, щодо посилання відповідача на те, що звернення заявників, адресоване Міністерству у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Проте, як вже зазначалося вище, Мінреінтеграції не є правонаступником прав і обов`язків Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України,  слід зазначити таке.
		Згідно з п.п.1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 212 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», яка набрала чинності 12.03.2020 р. Кабінет Міністрів України постановив:
		Відмінити рішення про реорганізацію Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб шляхом приєднання до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.
		Перейменувати:
		Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на Міністерство у справах ветеранів України;
		Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
		Установити, що:
		Міністерство у справах ветеранів забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, а також соціального захисту осіб, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;
		Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя;
		забезпечення діяльності Міністерства у справах ветеранів та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених на забезпечення діяльності Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.
		При цьому суд звертає увагу представника відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
		Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
		Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
		Наведена позиція суду узгоджується з усталеною судовою практикою та висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 21.04.2021 року у справі № 429/3281/13-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270 тощо.
		Крім того, як встановлено судом вище, відповідач визнає повноваження (компетенцію) відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з розгляду питань, порушених у заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , та отримавши їх від Міністерства у справах ветеранів України, розглянув їх, надавши заявникам листи-відповіді на ці заяви. 
		Відповідно, наведена позиція відповідача  є необґрунтованою та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		Щодо посилання відповідача на те, що: для прийняття міжвідомчою комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, пунктом 6 Порядку № 1122 та підпунктом 1 пункту 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію передбачена необхідність включення такої особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ; водночас, в отриманому від СБУ та сформованому нею переліку звільнених осіб, відомості щодо заявників відсутні,  слід зазначити таке.
		В судовому засіданні представник відповідача додатково пояснив, що наведена позиція відповідача, по суті, полягає у тому, що відповідно до п. 6 Порядку № 1122 та пп. 1 п. 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію лише у разі включення відповідної особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ, міжвідомчою комісією приймається рішення, а саме рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України. Відповідно, у разі не включення відповідної особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ, рішення міжвідомчою комісією не приймається.
		З наведеного у листах-відповідях обґрунтування вбачається, що питання, порушені у заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , фактично розглянуті відповідачем по суті.
		Проте, відповідно до п. 6 Порядку № 1122 рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції.
		Положення про міжвідомчу комісію та її персональний склад затверджуються Мінреінтеграції.
		Так, відповідно до п. 1 розділу І Положення про міжвідомчу комісію це Положення визначає основні завдання, повноваження та склад міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи.
		Згідно з пп. 1 п. 1 розділу ІV Положення про міжвідомчу комісію основними завданнями Комісії є прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.
		Відповідно до п. 2 розділу ІV Положення про міжвідомчу комісію для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. До звернення додаються:
		1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю - також, копія такої довіреності);
		2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України;
		3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.
		Відповідно до п.п. 4, 5 розділу ІV Положення про міжвідомчу комісію підставами для відмови у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів є:
		1) набуття законної сили обвинувальним вироком суду України стосовно особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, у зв`язку із вчиненням нею злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, в тому числі втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
		2) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.
		Комісія має право:
		1) одержувати в установленому порядку безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
		2) залучати в разі потреби до роботи Комісії працівників міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, провідних вчених і фахівців установ, підприємств та організацій (за погодженням з їх керівниками), запрошувати представників інститутів громадянського суспільства (за згодою);
		3) здійснювати взаємодію та обмін інформацією з міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, в тому числі міжнародними організаціями, які провадять діяльність у сфері захисту прав людини, з урахуванням вимог положень Закону України "Про захист персональних даних";
		4) розглядати інші питання та приймати рішення відповідно до компетенції.
		Виходячи зі змісту наведених Загальних положень, Завдань та повноважень Комісії Положення про міжвідомчу комісію, вищенаведена позиція відповідача щодо порядку та підстав для прийняття міжвідомчою комісією рішення, як такого, лише про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, тобто про задоволення відповідної заяви, а не з відповідного питання  є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		Щодо позовних вимог позивача до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо листів Української незалежної морської профспілки вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року,  слід зазначити таке.
		Як встановлено судом вище, згідно зі змістом заяв відповідача  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України по суті справи (відзиву та заперечень щодо відповіді на відзив) та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, зазначеним відповідачем визнаються обставини справи, зокрема, щодо: 
		- отримання останнім від Міністерства у справах ветеранів України поданих позивачем до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, зокрема листів Української незалежної морської профспілки вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року;
		- не повідомлення позивача / не надання позивачу інформації/відповіді / тощо про результати розгляду заяв заявників, доданих до вищезазначених листів позивача;
		З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.
		При цьому, згідно з вищенаведеним змістом вказаних листів позивача та доданих до них заяв, і в листах позивач, і в заявах заявники просили про результати розгляду доданих до листів позивача заяв повідомити також на емейл uimtu@ukr.net Української незалежної морської профспілки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Представником відповідача зазначено, що фактично відповідач виходив з того, що з цими листами позивача надійшли заяви, на які в межах повноважень надано відповіді особам-заявникам, яких вони стосуються. 
		Проте, жодних загальних та/або спеціальних законодавчих підстав щодо обґрунтування правомірності реагування  бездіяльності відповідача на фактично отримані листи позивача відповідачем не зазначено.
		При цьому, як наведено вище, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1045-ХIV профспілки, їх об`єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об`єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій.
		Отже, позиція відповідача щодо позовних вимог у зазначеній частині  є необґрунтованою, недоведеною та законодавчо безпідставною.
		Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності допущення оскаржуваної бездіяльності, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем  Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України суду не наведено та не надано.
		Щодо решти доводів учасників справи слід також зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
		Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
		суд дійшов висновків, що:
		- на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо оскарженої бездіяльності, та сукупністю досліджених судом доказів  доведено обставини, на яких ґрунтуються ці вимоги;
		- оскаржена бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяви ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, поданих з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ) та щодо ненадання відповіді на листи Української незалежної морської профспілки вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року, допущена відповідачем  Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України: не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вона спрямована, тому вона є протиправною, відповідно 
		- позов у зазначеній частині, в тому числі похідні вимоги зобов`язального характеру,  підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяву ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяву ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, подані з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ), з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись заявники, наданої судом у рішенні.
		Щодо позовних вимог в частині вимог до Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України,  слід зазначити таке.
		З урахуванням: не наведення позивачем конкретних законодавчих вимог зобов`язального характеру, порушених зазначеними відповідачами; визнання позивачем, згідно зі змістом заяв по суті справи, обставин щодо реорганізації Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб шляхом приєднання до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб / відміни цієї реорганізації / перейменування Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України на Міністерство у справах ветеранів України та пов`язані з цим обставини щодо передачі повноважень тощо; розгляду Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України заяв рибалок листом без їх фактичної передачі на розгляд міжвідомчої комісії у встановленому порядку; висновків суду щодо позовних вимог до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про їх задоволення у вищезазначеній частині, в тому числі похідних вимог зобов`язального характеру, тощо  суд вважає такий спосіб захисту прав та інтересів позивача ефективним та достатнім, та таким, що відповідає встановленим судом обставинам.
		При цьому, суд також не бере до уваги обґрунтування позивачем позовних вимог із посиланням на: фактичні обставини, пов`язані із захопленням рибалок; підстави для прийняття рішень за поданими заявами рибалок, в тому числі на аналіз законодавчого положення щодо включення до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, тощо  як такі, що, з урахуванням висновків суду про протиправність бездіяльності відповідача щодо розгляду заяв рибалок, допущення її не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України з вищенаведених підстав, виходять за межі предмету доказування (дослідження, встановлення, тощо) у цій справі.
		З урахуванням: встановлених судом обставин щодо розгляду Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України заяв рибалок листом без їх фактичної передачі на розгляд міжвідомчої комісії у встановленому порядку; висновків суду щодо позовних вимог до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про їх задоволення у вищезазначеній частині, в тому числі похідних вимог зобов`язального характеру,  щодо позовних вимог до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, додатково слід зазначити таке. 
		Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, відповідно захист прав, свобод та інтересів на майбутнє, про який фактично заявлено у зазначеній вимозі позивача, не припустимий, тому вимоги позивача у вищезазначеній частині,  є передчасними.
		Отже, у задоволенні вимог до Міністерства у справах ветеранів України та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України,  слід відмовити.
		Позивачем до позовної заяви про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову додано квитанції: від 04.08.2020 року на суму 841,00 грн. (т.1 а.с.14), від 17.08.2020 року на суму 3364,00 грн. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		Виходячи з вищенаведених висновків суду про задоволення двох основних позовних вимог немайнового характеру, належна сума судового збору, яка підлягає стягненню з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача складає 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).
		В прохальній частині позову (з урахуванням уточнень) позивач також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України у місячний строк з дня набрання рішення законної сили подати до суду звіт про його виконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду. 
		Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами. 
		Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов`язання відповідача, як суб`єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18).
		Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення  слід відмовити.
		Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
		Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
		Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 205, 241-246, 249, 250, 255, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов Української незалежної морської профспілки (місцезнаходження: вул. Дідріхсона, 13, м. Одеса, 65029, ідентифікаційний код юридичної особи: 37679056) до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (місцезнаходження: бульвар Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186, ідентифікаційний код юридичної особи: 40446210), Міністерства у справах ветеранів України (місцезнаходження: пров. Музейний, 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи: 42657144) та Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України (місцезнаходження: пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196), третя особа  Центральне управління Служби безпеки України (місцезнаходження: вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код юридичної особи: 36414116), про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяви ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяви ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяви ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, поданих з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ) та щодо ненадання відповіді на листи Української незалежної морської профспілки вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року, вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року.
		Зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_2 від 24 січня 2020 року, заяву ОСОБА_3 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_4 від 3 січня 2020 року, заяву ОСОБА_5 від 3 січня 2020 року та заяву ОСОБА_6 від 3 січня 2020 року, подані з листами Української незалежної морської профспілки, вихідний № 10/20-л від 16 січня 2020 року (щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), вихідний № 15/20-л від 29 січня 2020 року (щодо ОСОБА_2 ) та вихідний № 41/20-л від 14 березня 2020 року (щодо ОСОБА_6 ), з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись заявники, наданої судом у рішенні.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Української незалежної морської профспілки суму судового збору в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).
		У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення  відмовити.
		Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		В повному обсязі рішення складено 29 червня 2021 року.
		 
		 
		Суддя М.Г. Цховребова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...