Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/429/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2021. Зареєстровано: 31.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2021.
Дата набрання законної сили: 29.03.2022
Результат оскарження 29.03.2022 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/209/589/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 209/429/21
		Провадження № 2/209/589/21 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 серпня 2021 року м. Кам`янське 
		 
		Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - Замкової Я.В.,
		за участі секретаря - Погрібної О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про захист немайнових прав та стягнення моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить: зобов`язати ОСОБА_3 видалити зі своєї сторінки соціальної інтернет мережі Фейсбук за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 фотоматеріали із зображенням ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_3 поширювати у мережі Інтернету фото- та відео матеріали стосовно ОСОБА_2 без отримання дозволу від позивачки та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в лютому місяці 2021 року відповідач на своїй сторінці соціальної інтернет мережі Фейсбук за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 виклав фотожабу: міський голова в гостях у маленької дівчинки. При цьому міський голова і дитина обмінюються фразами: «девочка, знаешь кто я такой?» «да, ти тот м...дак из-за которого дома постоянно холодно» (оригінал тексту на російській мові). Викладене відповідачем на сайті «Facebook» у мережі Інтернет фото, зроблене під час відвідування міським головою ОСОБА_4 малолітньої доньки позивачки ОСОБА_2 , як дитини з інвалідністю, два роки тому напередодні свята 8 березня. На фото зображена донька позивачки ОСОБА_2 , але використання її фото у відкритому доступі позивачка нікому не надавала, зокрема і відповідачу. Інвалідність доньки ОСОБА_1 підтверджується медичним висновком № 81 підгрупа «А» про дитину інваліда віком до 18 років. Про викладення фото хворої доньки у мережі Інтернет позивачки стало відомо від масажиста, який робить масаж її доньці. Розміщення фотографії у соціальних мережах є публічним поширенням інформації у вигляді фотографічного зображення, а тому така публікація може бути здійснена лише за згодою особи, повноважним представником малолітньої, яка не має повної дієздатності, а тому позивачка вважає, що публікація зображення її малолітньої доньки без її згоди є порушення права особи на особисте життя. Розміщення фотографії з зображенням малолітньої доньки позивачки у мережі Інтернет без її згоди вважає протиправним, таким що порушує права на недоторканість та повагу до приватного життя. Позивачка наголошує, що її донька не здатна розмовляти з народження у зв`язку з діагнозом атиповий аутизм, має інвалідність з дитинства, таким чином, відповідач посягає на гідність її доньки, не визнає та висміює цінність дитини позивачки як унікальної біопсихосоціалької особи. Позивачка вказує, що поширення фото її доньки в мережі інтернет стало тяжчим ударом і для неї, із-за незаконної публікації фото її хворої малолітньої доньки у позивачки сталися суттєві нервові розлади, вона постійно плаче та має депресивний стан. Враховуючи характер, обсяг та глибину душевних страждань позивачки, морального дискомфорту в результаті протиправних дій відповідача, та зусилля, необхідні для відновлення душевного стану, фізичного стану здоров`я вона вважає, що розмір заподіяної їй моральної шкоди, як матері хворої дитини, оцінює в 100 000 грн.
		08 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача адвоката Ковальчука Д.Ю., у якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Поданий відзив обґрунтовує тим, що до позовної заяви додано фото видаленої сторінки Фейсбук відповідача, що розміщена в інтернет мережі на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. до якого відповідач жодного відношення не має. Тобто публікація сторінки із зображенням малолітньої доньки позивачки та міського голови викладено на сайті www.5692.com.ua. і відповідно будь-які претензії та вимоги мають пред`являтись до власника даного сайту та автора даної статті, а не відповідача. Відповідач не є власником даного сайту і не є автором даної статті. Більше того, вказана публікація наявна станом на даний час, що підтверджується фотокопіями сайту www.5692.com.ua. На офіційній сторінці в фейсбук відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 станом на даний час вказана публікація відсутня. 15.02.2021 року відповідач знайшов дане фото в мережі Інтернет, дане фото було в вільному доступі для всіх користувачів інтернету на декількох інтернет сайтах та ним було продубльовано того ж дня знайдене фото у себе на сторінці в Фейсбук з метою додатково висловлення обурення станом опалення квартир в місті Кам`янське. Він не знав про те, що дівчинка тяжко хворіє, і він вибачився перед всіма людьми та безпосередньо перед сім`єю дівчинки за репост вказаного фото.
		З того часу, вказане фото відсутнє на сторінці в фейсбук Відповідача. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 100000,00 грн., представник ОСОБА_3 зазначив, що позивачем не надано суду належних доказів того, що саме відповідачем була заподіяна їй моральна шкода та визначеного розміру шкоди у розмірі 100000,00 грн., а не власником та автором інтернет сайту www.5692.com.ua. на якому розміщене спірне фото.
		19 травня 2021 року до суду надійшла заява позивача з уточненими позовними вимогами, згідно якої позивач зменшила свої позовні вимоги та просила суд лише стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.
		Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.
		 
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у лютому місяці побачила фото з нецензурною лайкою із зображенням її дитини, хоча її дитина взагалі не розмовляє. Через те, що ОСОБА_3 виставив фотожабу, вона була дуже ображена, ці обставини дуже вплинули на її емоційний стан та вона просила відшкодувати шкоду. Дізнавшись про фотожабу, вона одразу подзвонила журналістам. У зв`язку із вказаними подіями вона зверталась до лікарів через сильні хвилювання, на цьому фоні в неї стався рецидив псоріазу. Пояснила, що журналіст сайту 5692 звернувся вже після того, як фото було виставлено. Дізналась вона про фото 16.02.2021 року побачивши фотожабу у фейсбук, але не на сторінці у відповідача, вказана публікація на даний час вже видалена. На сторінці ОСОБА_3 фотожабу не бачила, бачила просто в мережі фейсбук. Аналогічна фотожаба виникла на сайті 05692, але це не порушує її права. Вона надавала дозвіл на фотознімки своєї дитини, які здійснювались при ній та розуміла, що фотознімки будуть розповсюдженні. Документів, що підтверджує погіршення стану дитини від цієї події у позивачки відсутні, є лише документи, якими підтверджується погіршення її стану. Позов просила задовільнити та стягнути з відповідача 100000 грн. моральної шкоди.
		 
		 
		 
		Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він є активним користувачем соціальних мереж. На просторах інтернету він побачив фотожабу та перепостив її. Коли йому сказали, що на цьому фоті зображена дитина з інвалідністю, він одразу його видалив та на своїй сторінці він вибачився публічно. Пояснив, що фотожабу він не робив, а лише перепостив, за що вибачився особисто перед батьками дитини. Фото знайшов у мережі інтернет, але не пам`ятає хто автор цієї статті. На сайті 5692 фотожабу було викладено у лютому. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. 
		 
		Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Судом встановлено, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в лютому 2021 року було викладено статтю з зображенням фотожаби на якій, міський голова в гостях у маленької дівчинки. При цьому міський голова і дитина обмінюються фразами: «девочка, знаешь кто я такой?» «да, ти тот м...дак из-за которого дома постоянно холодно» (оригінал тексту на російській мові), яку нібито виклав на своїй сторінці фейсбук відповідач по справі. На думку позивача вказаний в соціальній мережі коментар належить відповідачу і саме ним дана інформація була поширена. 
		Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація.
		Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про її захист. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 далі за текстом Постанова).  За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов`язаними суб`єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.
		За положеннями ч. 1 ст. 277 ЦК України, спростуванню підлягає недостовірна інформація.
		Згідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.   Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет, чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Відповідно до роз`яснень викладених у п. п. 6, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1  при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. При цьому негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення  принципів моралі,  загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка  в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка,  на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Відповідно до ст. 34 Конституції України, яка  відтворює положення ст. 10 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція), кожен має право на свободу виявлення своїх поглядів. У свою чергу Європейський суд з прав людини по справі «Лінгенс проти Австрії» (1986 року) доповнив розуміння цього природного права людини, підкресливши, що «необхідно відрізняти  факти від оціночних суджень. Наявність фактів  можливо довести, а правдивість оціночних суджень ні».
		Згідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 - вирішуючи питання  про визнання  поширеної інформації  недостовірною, суди  повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати,  чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Окрім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) . Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm , який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належать до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
		Пунктом 18 указаної Постанови роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Таким чином, інформація, яка може бути визнана недостовірною чи негативною, має носити, в першу чергу, стверджувальний характер.
		Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. № 12 роздруківки Інтернет - сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Тому ЗМІ утримуються від публікацій своїх матеріалів у соціальних мережах.
		Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора, проте у справі, що переглядається, наведені докази позивачем до суду не надані.
		Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року, справа № 587/2051/18, провадження № 61-2826св20.
		Проаналізувавши зміст оспорюваної позивачем інформації, в контексті досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку, що офіційний інтернет - сайт «Facebook» є соціальною мережею, де кожен користувач, без ідентифікації може створити будь - яку сторінку та публікувати тексти, коментарі тощо. Таким чином, хоч інформація поширена про дочку позивача і є фактичним твердженням, проте нею не доведено, що така інформація розміщена саме відповідачем, як автором такої.
		Крім того, підтверджень розміщення фотожаби на сторінці фейсбук відповідача ОСОБА_3 матеріали справи не містять, а маються лише роздруківки (скриншоти) з сайту ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		Згідно ухвали суду від 13 квітня 2021 року про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «АНЛІМ.ЮЕЙ» письмової інформації про власника веб-сайта (домена) ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові або найменування юридичної особи, адреси проживання (юридичної адреси), ідентифікаційного номеру власника даного сайту, на адресу суду надійшла відповідь , що ТОВ «АНЛІМ.ЮЕЙ» не надає послуги по розміщенню інформації (хостінгу) для сайту з доменним іменем «ІНФОРМАЦІЯ_1», у зв`язку з чим не має можливості надати будь-яку інформацію стосовно власника веб-сайта та повідомили, що для доменного імені вказано ПІП: ОСОБА_5 (а.с. 45,53).
		Ухвала суду від 29.06.2021 року про витребування від ОСОБА_5 (поштова адреса: АДРЕСА_1 ) письмової інформацію про автора (прізвище, ім`я та по батькові, адреса проживання або реєстрації) інформаційного матеріалу, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 , із назвою " Реалии Каменского: у Дубинских "пробили дно" (видео)", була не виконана, поштове відправлення з рекомендованим повідомленням по вернулось на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 86, 89). 
		Згідно із п.18 зазначеної Постанови, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту поширення відповідачем інформації, про яку йдеться в позовній заяві.
		Відповідач у своєму відзиві та в судовому засіданні категорично заперечував факт, що на вказаному ресурсі саме ним створена фотожаба та повідомив, що він зробив лише репост фотознімку з мережі інтернет, тобто не був автором фотожаби.
		Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частина 1 ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно із ч. 1 ст. 12, ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов`язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.
		Суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є автором фотожаби, розміщеного на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» та сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		А пояснення позивача про те, що саме відповідачем було розміщено таку інформацію є лише припущенням, яке, за відсутності доказів, не може прийматись судом до уваги.
		Крім того, що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди то суд виходить з наступного:
		В обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди, позивачка вказала, що через поширену відповідачем фотожабу, вона зазнала емоціонального впливу та моральних страждань, через це зверталась до лікарів, на підтвердження цього надала докази: копії довідки КНП КМР «МЛ № 1, рецепти лікарів та амбулаторної картки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 59-63).
		Відповідно до п. 27 вищевказаної Постанови способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5). Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.  
		Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК ( 435-15 ) моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
		Відповідно до п. 18, 27 постанови пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК (435-15) і статті 10 ЦПК (1618-15) обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача,        проте позивач має право подати докази        недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Відповідно до п. 3, 4 постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відповідно до        загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до п. 9 пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Однак, ОСОБА_1 на підтвердження завдання моральної шкоди, надані медичні документи, які стосуються безпосередньо її, а не її малолітньої дочки ОСОБА_1 . Позивачем по справі безпосередньо є малолітня ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , як її мати. Тобто позовні вимоги пов`язані із захистом прав та законних інтересів ОСОБА_2 , а не її мати ОСОБА_1 , яка не виступає самостійним позивачем по цій справі та окремих вимог ОСОБА_1 до відповідача не заявляла. Відповідно вказані документи не стосуються обставин справи.
		Проаналізувавши зміст долучених позивачем доказів та узагальнюючи його висновки, а також з огляду на те, що позивачем не доведено факту, що відповідач є автором, або ж особою, яка поширила оспорювану інформацію, у зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
		Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.
		На підставі наведеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1, ст. 3, 32, 34 Конституції України,  ст.   201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.  30 Закону України «Про інформацію», ст. 11, 12, 13, 81,133,136,141, 210, 217-246, 258-259, 263-268 ЦПК України,  суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		       У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання:     АДРЕСА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання:     АДРЕСА_3 , про захист немайнових прав та стягнення моральної шкоди- відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення буде складено 30 серпня 2021 року.
		 
		Суддя Я.В. Замкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...