Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/5403/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; нагляду та контролю у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Надіслано судом: 09.09.2021. Зареєстровано: 10.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2021.
Дата набрання законної сили: 07.12.2021
Результат оскарження 07.12.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/140/5418/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5403/21 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі судді ВалюхаВ.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Волинського обласного навчально-курсового комбінату про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Волинського обласного навчально-курсового комбінату про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2020 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).
		Так, у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма №10-ПОІ) відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році для відповідача повинен становити 1 особу. Проте, такий норматив не був виконаний, що є згідно із статтею 20 Закону №875-ХІІ підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені.
		16.03.2021 за №23/17-384 відповідачу було надіслано повідомлення про сплату в строк до 15.04.2021 адміністративно-господарських санкцій в сумі 62325,00грн., проте вказана сума у визначений строк сплачена не була.
		Позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 62325,00 грн. та пеню в сумі 523,74 грн., а всього стягнути 62848,74грн.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.15).
		В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.19-21) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав вжиття всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає застосування адміністративно-господарських санкцій.
		Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
		Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
		Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що 24.02.2021 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форма №10-ПОІ), у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2020 році становила 8 осіб (код рядка 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб (код рядка 02). При цьому, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особу (код рядка 03), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2020 році становив 997,2 тис. грн. (код рядка 04) (а.с.9).
		16.03.2021 за №23/17-384 позивач надіслав відповідачу повідомлення про сплату в строк до 15.04.2021 адміністративно-господарських санкцій в сумі 62325,00грн. (а.с. 10).
		Листом від 12.04.2021 №50 відповідач повідомив позивача про виконання всіх можливих заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві у 2020 році. Так, у штатному розписі наявна посада водія транспортного засобу для особи з інвалідністю, щомісяця протягом 2020 року відповідач подавав до Луцького міського центру зайнятості звіти форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», де вказував про вакантну посаду водія транспортного засобу, у 2020 році не відмовляв у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, тому відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а. с. 23).
		При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		За приписами частин першої - четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
		Крім того, згідно із частинами першою, другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
		З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2020 році становила 8 осіб (згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ), тому згідно із частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ відповідач у 2020 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця. Проте, протягом 2020 року цей норматив відповідач не виконав.
		Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
		Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.
		Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
		Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
		Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 (справа №806/1368/17) та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
		Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі № 260/557/19, відповідно до яких підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
		Судом встановлено, що відповідач вживав всіх можливих заходів по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві у 2020 році. Так, у штатному розписі була наявна посада водія транспортного засобу для особи з інвалідністю, щомісяця протягом 2020 року відповідач подавав до Луцького міського центру зайнятості звіти форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», де вказував про вакантну посаду водія транспортного засобу (з приміткою у пункті 3 розділу ІІ звіту - «вакансія для особи з інвалідністю»), що підтверджується копією наказу від 02.01.2020 №13 «Про встановлення посадових окладів працівників комбінату та затвердження штатного розпису» (а.с. 36), штатним розписом навчально-курсового комбінату на 2020 рік (а. с. 37), звітністю про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН від 30.01.2020, 28.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 29.05.2020, 25.06.2020, 17.07.2020, 07.08.2020, 07.09.2020, 26.10.2020, 30.11.2020, 24.12.2020 (а.с. 24-35).
		Таким чином, відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.
		З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
		Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя В.М.Валюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...